До дня незалежності. Історична довідка.

Становлення державності та боротьба за незалежність України.

24 серпня 1991 року голосами 346 депутатів на позачерговій сесії Верховна Рада УРСР прийняла «Акт про державну незалежність України». 

 

      22 серпня 1992 року останній Президент УНР в еміграції Микола Плав'юк  урочисто проголосив Україну  правонаступницею Української Народної Республіки, яка виникла в результаті Української революції 20 листопада 1917 року. Таким чином, уперше Україна проголосила незалежність в XX столітті. Постала держава, яка протягом трьох наступних років  не припиняла боротьби за власне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне боєздатне військо, добитися визнання світової спільноти.

      Українська Народна Республіка була серед перших нових суверенних країн, що постали у Східній Європі внаслідок державотворчих процесів періоду Першої світової війни: у грудні  1917-го незалежність проголосила Фінляндія, в січні 1918-го – УНР, потім інші.

       У 1921 році, після кількох воєн радянської Росії з УНР, майже вся територія України опинилася під контролем РСФСР. Радянська Росія встановила в Україні радянську владу та сформувала залежну від Росії нову соціалістичну державу – Українську Соціалістичну Радянську Республіку. (УСРР, потім УРСР). Протягом наступних 70 років більшість українських земель перебувала у складі СРСР, утвореного 30 січня 1922 року.

       70 років у складі Союзу. Майже 70 років «залізної завіси» від усього світу. Це часи голодомору, «великого терору», боротьби з космополітизмом, дисидентами й українською греко-католицькою церквою. Проте яскравими блискавками серед ідеологічної пітьми спалахують твори українських патріотів, шістдесятників, дисидентів. Так, у 1944 р. надрукований вірш В.Сосюри «Любіть Україну» (1951року  вийшла його друга редакція), який Радянська газета "Правда" засудила, а  письменника назвали «буржуазним націоналістом» та «продажним бандерівцем». Заборону на публікацію вірша зняли лише після смерті Сталіна і ХХ з’їзду КПРС 1958 року. З появою шістдесятництва в добу «Відлиги» з’являються  перші політичні вимоги в поезії  В.Симоненка «Народ мій є. Народ мій завжди буде. Ніхто не перекреслить мій народ».  Паростки свободи, засіяні у 60-х роках, призвели до неконтрольованого процесу наприкінці 80-х років і радянська імперія стала розпадатися...

       У березні 1990 року відбулися перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР дванадцятого скликання, яка увійшла в історію як Верховна Рада України демократичного скликання. Основним здобутком першої сесії українського парламенту стала Декларація про державний суверенітет України, прийнята 16 липня 1990 р. А після подій 19 серпня 1991 р. і спроби державного перевороту безславно закінчилося понад 70-річне існування страхітливої імперії під назвою СРСР. Після тривалого періоду бездержавності український народ отримав ще один унікальний шанс, який втілює останні тридцять років, розбудовуючи вільну, демократичну, заможну державу, рівноправного партнера міжнародної спільноти.

© Джерело: А. І. Жуковський . Визвольні змагання 1917-21 // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=33971